?

Log in

No account? Create an account
PASTor
12 May 2012 @ 10:46 pm
Всем кто до сих пор здесь - здравия желаю. /А за четыре года, которые я сюда не писал много журналов поудалялось.../

Оказалось я до сих пор помню пароль от своего старенького журнальчика - вот решил: почему бы не написать что-нибудь. Как дела у электронного сообщества?
 
 
PASTor
28 July 2008 @ 11:40 am
Недавно встретил старую знакомую, ну знаете, ту, которая лучше новых трёх... Так приятно на душе стало.
Уж не знаю что у неё там в жизни, но выглядит она хорошо - вот ведь загадочная натура человеческая, увидел улыбку на лице милом и даж как-то с проблемами полегчало...
 
 
PASTor
20 May 2008 @ 01:37 pm
Вчора бачив студента того. Як же його звуть, згадати не можу. Та може то й на краще - будемо звати його Пристой.

Розповідав він, що вдома працює зараз: буцімто вимагає хтось матеріал науковий з нього... Розказував, що він навіть плани собі почав малювати й "діаграми" якісь наносити на папір біленький. Хто його знає, що то таке "діаграми"... Може вишивка якась заморська... Одначе казав, що багато наніс й ніби важко йому все те винести... А кому б легко було... Коли вже багато зібралось, то треба було не папір брати, а пакет якийсь, чи посуд, щоб хоч нести зручно було.

Щось про захист казав упереджений. Та я його не зрозумів: в нас завжди коли нападали - ми й захищалися, а про "попередній захист" ніхто й не чув. Та він якось безпорадно подививсь на мене і сказав, що то з освітою його пов'язано. Аж тоді я згадав, що хтось колись згадував, що Пристой вчився грамоті вже декілька(!) років. Невже та грамота настільки складна, що його треба вчитись стільки часу? От я живу і все ніби гарно, все зрозуміло, і не бачив я тих "діаграм" розписаних і не бачив прохвесорів тих... А в нас науковців своїх вистачає - як придумають щось та й приїздять з сел сусідніх подивитись та розпитати, як працює... Пристой теж таким був, але йому, бачте, не вистачало - пішов у місто грамоту здобувати... Студентом став.

Розказував про зірки яскраві останньої ночі. Казав ані хмаринки не було... То він мені розказував :-) Я ж сам тієї ночі вкривався ковдрою у цяточку на свіжому повітрі...
 
 
PASTor
19 May 2008 @ 12:25 pm
Колись у славетному місті Києві жив студент один. Бачили його рідко, бо він начебто робив десь днями й ночами, але коли вже з'являвся, то розповідав про незвичайні пригоди, примарливі подорожі, виснажливі знайомства та чудові відносини...

Начебто на весні по горах він лазив: http://picasaweb.google.com/Popov.UA/CrimeaHikingMay2008
Начебто незабаром посвята якась в нього мала відбутися. Й не проста посвята, а посвята у Життя яскраве, могутнє, самостійне й без вчителів радівливих. А може то він розказував, бо й сам десь втителем стати бажав... Та то нам не відомо було...
Начебто була в нього мрія давня - пісню скласти... Та не просто пісню, а щоб слухачі подих затримували. Та поміж повсякденного витрачав він натхнення своє на що завгодно окрім музикального... А як казав він: без натхнення пісні не буде..
Начебто стикався він з проблемами сімейними на шляху своєму та щось замало він про сім'ю розповідав: мабуть так вже виховали його...
Начебто хотів він відкрити двері, допомогти матусям Українським і за для того навіть цілий "проект" очолив, що правда складно то все йшло, але тільки вперед рухалось за його словами...
Начебто є в нього секрет якийсь, ділема років останніх. І не може він вирішити ділему ніяк. А час неминучо йшов, розчавлюючи надію на життєво необхідний, правильний вибір.
Начебто подорожував він багато. А коли просинався, то з болем у серці обіцяв собі обов'язково дотриматися снів тих... Лише якась невидима відповідальність тримала його на місці, бо душа жагала пригод і він знав, відчував, що прийде час і рушить він у подорож свою. Принаймі про се він дуже красномовно розказував...

Колись і ви його побачите.
А є надія, що й він себе впізнає у натовпі...
 
 
PASTor
28 December 2007 @ 06:24 pm
Прильнуть Лбом - Ощутить Ничтожество...
Каждая мысль транзитивна другой...
Вся наша жизнь - нечеткое множество,
В ней альфа-срез - это мы с тобой!

Двигаться дальше - достич Supremum'ы!
Задавать отношения на Множествах Икс!
И в симметричность не упустить веру бы,
Декомпозируя множество "Жизнь"...

Универсум включает пустые множества,
Рефлексивных особ в нем список большой,
А я не хочу стремиться к тождеству
Я идемпотентен сам с собой...

P.S. Если кто не понял - я не виноват, это всего лишь Теория формализации нечеткостей.
 
 
Current Mood: calmя вернулся
 
 
 
PASTor
02 December 2007 @ 07:56 pm
Только сегодня - беспрецедентная акция! Не повторять в домашних условиях... Итак по пунктам:

1. Почему я Вас зафрендил...
2. Какой аудиовизуальный поток мне напоминает вас
3. Расскажу случайный факт про Вас
4. Расскажу первое воспоминание о Вас
5. Расскажу какое существо напоминает мне Вас
6. Спрошу то, что всегда хотел спросить у Вас
7. После выполнения вышеописанного вы постите данное у себя ;) Опционально (с) PASTor

Sponsored by </a></b></a>pobiglu_litatu
 
 
PASTor
Была у меня дилема... Да не стало оной...

Зима наступает...
 
 
PASTor
18 November 2007 @ 04:02 pm
 
 
PASTor
10 November 2007 @ 12:27 am
Да, я знаю, что пятница на этой неделе была девятое число, но еще в середине последнего рабочего дня недели мы формально переименовали его в тринадцатую пятницу...

Не знаю, как у вас, а я натерпелся за этот день...
На работу опоздал, на работе не работало НИЧЕГО!!! Т.е. если еще в четверг система выдерживала тесты на нагрузку достаточно достойно, то в этот день даже тестов запускать не нужно было :-/ За день переделал работы за двоих себя... Обед привезли в 16:30 (!) - я думал я с голоду умру за рабочим столом; спалили два компа и навернули один УПС (благо вроде бы работает пока), сотрудница сломала каблук, не могли всем отделом отправить письмо с вложением (с конкретным файлом, я был в шоке)...

В общем не буду отягощать подробностями и деталями, хочу сказать только: мужайтесь, день уже позади...

P.S. У Вас было когда-нидь ощущение что кто-то специально старается вас задеть? Или не специально, а это Вы настолько искаженно воспринимаете реальность?

Когда на каждый выпад вы вспыхиваете как факел, не задумываясь о том: "а стоит ли, а отчего всё так?!" И вашего самообладания хватает на то, чтобы спрятать бушующее пламя за ширму, а снаружи показать лишь холодные синие язычки пламени, чтобы тот, с кочергой, увидев реакцию не стал пытаться "разшурудеть" тлеющие угли еще больше...
Когда возникает желание ... нет, не желание, перед исполнением желания человек мыслит и оценивает ... возникают инстинкты и ты готов не задумываясь спалить ширму и раскалить добела ту самую, упрямую кочергу и лишь Супер Эго в последние секунды дает команду на отступление...
Когда после, ты думаешь: "Это был я?! Я так умею?! Что вообще происходило?!" А затем понимаешь, что угли и ворошить не стоило, пламя было давно, просто ты его не замечал, не умело маскировал от сознания и ты уже, право, был готов признать существование сей субстанции внутри, но кто-то тебя опередил и наощупь поразить цель заживо... Пусть он о том узнал / не узнал / догадался / перевернул мир - тебе все равно...

Ты жалеешь, что не оценил масштаба пожара раньше и что так глупо купился на эту кочергу, и что, закрывшись, так и не вспыхнул как Данко открыто и всепоглащающе... А может быть и не стоило... С этими мыслями и закончилась Невероятная Пятница 13.
 
 
PASTor
14 October 2007 @ 02:14 pm
Доверяя - не проверяй,
не делай вторую глупость

Увидел здесь

Когда судьба ставит палки в колеса, ломаются только ненужные спицы...

Из того же журнала